Т Е Х Н О Л О Г І Я П Р О Е К Т Н О-В П Р О В А Д Ж У В А Л Ь Н О Ї Д І Я Л Ь Н О С Т І В Ч И Т Е Л Я:

ПРОЕКТ ВПРОВАДЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ІННОВАЦІЇ

“Технологія особистісно орієнтованого уроку”

• Технологічний паспорт проекту
• Тип – інноваційний
• Вид – науково-методичний
• Цільове призначення – впровадження інновації (технологія особистісно орієнтованого уроку)
• Тривалість – середньої тривалості
• Автор-розробник проекту (учитель – прізвище, ім’я, по батькові; кваліфікаційна категорія (педагогічне звання); школа, район (місто); Мариновська Оксана Яківна

Тема проекту. Впровадження технології особистісно орієнтованого уроку

П е р ш и й е т а п – проблемно-пошуковий. Мета: самостійно виявити проблему у професійній роботі.

ПРОБЛЕМАТИЗАЦІЯ

Проблема та її актуальність

Розроблення даного проекту зумовлено необхідністю виховання і розвитку особистості школяра. Ми бачимо, що у дітей низький рівень мотивації до навчання. Вони безініціативні, безвідповідальні за власну роботу на уроці, що не сприяє формуванню їх ціннісного ставлення до знань. Це є наслідком того, що учні не вміють самостійно ставити цілі та їх досягати. Адже вони привчені діяти за прямою настановою вчителя, адже останній не залучає їх до визначення навчальних цілей уроку, його проектування. Учень не виступає співавтором, співтворцем уроку. Низький рівень діалогізації навчального процесу, співпраці вчителя й учнів позначається на розвитку ціннісно-смислової сфери діяльності учнів, сформованості їх ключових та предметних компетентностей. Що й зумовлює потребу оновлення повчально-виховного процесу, зокрема впровадження технології особистісно орієнтованого уроку, автором якої виступає С. Подмазін.

ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ

Мета проекту

Формувати готовність до впровадження технології особистісно орієнтованого уроку

Завдання

1. Зібрати та систематизувати науково-методичний матеріал щодо технології особистісно орієнтованого уроку (С. Подмазін).

2. Ознайомитися з досвідом колег, які застосовують дану технологію, апробувати, адаптувати та впровадити її в практику роботи.

3. Узагальнити власний досвід застосування даної технології.

4. Укласти дидактичний матеріал щодо організації і проведення уроків з використанням технології особистісно орієнтованого уроку.

Д р у г и й е т а п – науково-дослідницький. Мета: обґрунтувати спосіб вирішення проблеми з допомогою інновації.

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ

Дослідження проблеми

Теоретичний аспект: систематизація та аналіз зібраного матеріалу про педагогічну інновацію

Автор-розробник технології особистісно орієнтованого уроку – С. Подмазін[1].

  Цільове призначення технології – розвиток суб’єктості школяра.

 Концептуальні ідеї. Щоб стати суб’єктом навчальної діяльності, учень повинен оволодіти її етапами: орієнтація – цілепокладання – проектування – організація – реалізація – контроль – корекція – оцінка. Учні опановують структуру діяльності завдяки педагогові, який допомагає: орієнтуватися в матеріалі, що вивчається (предметний курс, тема, блок, навчальне заняття), визначати або брати участь у формуванні мети певної навчальної діяльності, реалізувати план діяльності, маючи можливість варіювати цей процес у межах визначених норм, самостійно або спільно з іншими учнями й педагогом оцінювати результати своєї діяльності, порівнюючи її з еталоном (критеріями досягнення мети). При цьому саме суб’єктне ставлення до мети діяльності, привласнення і породження її учнями й педагогом у діалоговій взаємодії є першим відправним пунктом у реалізації особистісно орієнтованого навчання: немає мети – немає суб’єкта.

Сутність особистісно орієнтованого освітнього процесу полягає у створенні умов для освіти особистості – формування “образу-себе-в-бутті”. Якщо в особистісно-відчуженій освіті йдеться про розвиток інтелекту, мислення, практичних навичок, то в особистісно орієнтовній – розвиток ціннісно-смислової сфери діяльності учнів. Якщо традиційно рушійною силою навчального процесу вважалося протиріччя між знаннями і незнаннями, то в особистісно орієнтованому – взаємодія між особистостям, за якої пізнання і діалогічне спілкування є усвідомленою метою і значимою цінністю.

Особистісно орієнтована організація діяльності: для того, щоб будь-яка людина, залучена до певної діяльності, виступала в ній як суб’єкт, вона має усвідомлювати особистісно значиму мету цієї діяльності. Робота вчителя без мотивації і особистісних підстав учнів рівнозначна роботі в порожньому класі. Учні повинні бути добре обізнані з нормами навчальної діяльності та її етапами. Норми позначають крайню межу відхилення від курсу, що неприпустимо. Однак вони мають бути досить вільними – те, що заважає досягненню мети учнем і його однокласниками, все зайве, рутинне в нормах (як іти до дошки, встати з-за столу тощо) має бути відкинуте. Всередині цієї межі знаходиться інша межа – межа цінностей. Цінності в контексті конкретної навчальної діяльності – це ті якості особистості учня, його дії і вчинки, які сприяють досягненню мети діяльності (наприклад: акуратність, цілеспрямованість, настирливість, обізнаність тощо). Ключову роль в організації діяльності відіграє надана учневі можливість вибору певних способів просування до визначеної мети, тих, яким він надає найбільшої переваги. Саме постійне тренування суб’єктності – здібності до вільного вибору і відповідальності сприяє становленню морально розвинутої особистості учня. У цій архіскладній “простоті” і полягає серцевина особистісно орієнтованої педагогічної практики. Адже для цього суспільству і педагогам “усього-навсього” необхідно навчитися будувати з учнями особистісну взаємодію. Однак переважна більшість педагогів і дорослих загалом до цього сьогодні не готова. І ще один із “секретів” особистісно орієнтованої освіти: у зворотному зв’язку педагога з учнями має переважати позитив – цінення, підтримка, допомога тощо. Зворотний негативний зв’язок реалізується лише стосовно дітей, які вийшли за межі “норми діяльності”. Учень, який перебуває між двома межами – не просувається до мети, але й не виходить за межі норм (наприклад, виконує всю необхідну роботу, але не засвоїв необхідного знання, не може його застосовувати), не повинен підлягати негативному впливу. Учитель пропонує йому свою увагу, додаткову підтримку та допомогу.

Технологічна логіка. Технологічні етапи особистісно орієнтованого уроку[2]

Перший – етап орієнтації:

• мотивація наступної діяльності вчителем, позитивна установка на роботу;
• орієнтація учнів про місце даного заняття в цілісному курсі, розділі, темі (схеми, опори, словесна установка тощо);
• опора на особистий досвід учнів з проблеми заняття.

Другий – етап цілепокладання:

• учитель спільно з учнями визначає особистісно значимі цілі наступної діяльності (що може дати це заняття школяреві зараз, для здачі підсумкового заліку, екзамену, майбутнього життя);
• визначення показників досягнення поставлених цілей (які знання, уявлення, способи діяльності свідчитимуть про це).

Третій – етап проектування:

• залучення учнів (за можливістю) до планування наступної діяльності через попередню роботу (випереджувальні завдання, повідомлення, реферати, підготовку наочності, самостійні завдання);
• складання плану очікуваної роботи;
• обговорення складеного плану.

Четвертий – етап організації виконання плану діяльності:

• надання варіативності у виборі способів навчальної діяльності (письмово чи усно; індивідуально чи в групі; виклад опорних положень чи розгорнута відповідь; узагальнено чи на конкретних прикладах тощо);
• вибір учнями способів фіксації пояснення нового матеріалу (конспект, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки тощо);
• вибір учнями (за можливістю) завдань і способів їх виконання при закріпленні знань, формуванні умінь та відпрацюванні навичок;
• варіативність у завданні домашньої роботи (диференціація за рівнем складності і способом виконання).

П’ятий – контрольно-оцінювальний етап:

• залучення дітей до контролю за ходом навчальної діяльності (парні і групові форми взаємоконтролю, самоконтроль);
• участь учнів у виправленні зроблених помилок, неточностей, осмисленні їх причин (взаємо- і самоаналіз);
• надання вихованцям можливості самостійно або за допомогою вчителя, інших учнів порівнювати отриманий результат із критеріями еталона (мети);
• використовування механізмів “цінування” (позитивного ставлення до успіхів школярів) і “оцінювання” (виставлення оцінок, поурочного бала, рейтингових оцінок тощо) не тільки кінцевого результату, але й процесу навчання.

Технологічний продукт. Розвиток суб’єктності школяра – здібності до вільного вибору і відповідальності, що сприяє становленню морально розвинутої особистості учня.

Практичний аспект: самоаналіз педагогічного досвіду

На нашу думку, найбільш ефективним шляхом вирішення порушеної вище проблеми є впровадження в практику роботи технології особистісно орієнтованого уроку. Дана технологія використовується вчителями епізодично, зокрема надається перевага її елементам. Це – окремі методи, форми роботи, які вчитель застосовує на традиційному уроці. До них можна віднести опертя вчителя на суб’єктний досвід учнів з допомогою міжпредметних та внутріпредметних зв’язків, використання їх життєвого досвіду в рамках вивчення нової теми; залучення школярів до цілепокладання (учитель запитує учнів про очікувані результати роботи); проектування уроку (знайомить їх з планом роботи на уроці та надає можливість вибрати із запропонованих форм і методів ті, які їм імпонують). Практикується також створення умов для вільного вибору способів фіксації навчального матеріалу, оцінювання або взаємооцінювання виконання навчальних завдань тощо. Оволодіння окремими технологічними компонентами нововведення (новими методами, формами роботи) сприятиме поступовому втіленню даної технології як цілісної системи в практику вчителя. Адже тільки цілісна технологія, за умови її доцільного застосування в конкретних умовах, гарантуватиме досягнення гарантованого результату – розвитку суб’єктності учня.

Як показує практика, процес освоєння даної технології буде успішним тоді, коли вчитель обере дану технологію враховуючи практичну необхідність її застосування щодо вирішення конкретної проблеми. Адже дана технологія зорієнтована на задоволення потреб школяра. Вона є поблажливою (особистісно орієнтованою), бо спрямована на розвиток особистісних якостей учня як суб’єкта навчального процесу.

ПРОГНОЗУВАННЯ

Якісні показники

Розвиток суб’єктності школяра, іншими словами – особистісних якостей учнів у процесі навчальної діяльності.

Кількісні показники

Збільшення кількості школярів, які обиратимуть активну життєву позицію в процесі навчальної діяльності, вмітимуть її відстояти, братимуть відповідальність за прийняті рішення на себе.

Очікувана результативність

1. qдля учнів:

Підвищення мотивації до навчання, ініціативність, відповідальність, вміння ставити цілі і їх досягати, формування ціннісного ставлення до знань.

1. qдля вчителів:

Співпраця вчителя й учнів на уроці, підвищення його ефективності, створення умов для реалізації особистісно орієнтованого, компетентнісного підходів у навчальному процесі.

Т р е т і й е т а п – практико-орієнтований. Мета: розробити персонал-технологію досягнення передбачуваного результату.

МОДЕЛЮВАННЯ

КОНСТРУЮВАННЯ

Персонал-технологія вчителя щодо досягнення передбачуваного результату передбачає адаптацію технології особистісно орієнтованого уроку до конкретних умов навчання школярів, її персоналізацію у процесі практичного застосування.

ІІ технологічний етап. Визначити місце технологічного уроку в системі уроків за календарно-тематичним плануванням.

ІІІ технологічний етап. Розробити та апробувати поурочні плани уроків з використанням даної технології.

ІV технологічний етап. Здійснити самоаналіз ефективності застосування технології особистісно орієнтованого уроку на практиці.

V технологічний етап. Узагальнити власний досвід упровадження даної технології.

Ч е т в е р т и й етап – упроваджувально-результативний. Мета: упровадити інновацію в практику.

ПРОГРАМУВАННЯ

Термін реалізації проекту (початок – закінчення). 2010−2012 навчальні роки

І етап. Підготовчий (2010/2011 н.р.)

ІІ етап. Моделювальний (2011/2012 н.р.)

ІІІ етап. Узагальнювальний (2012 р.)

ПЛАНУВАННЯ і РЕАЛІЗАЦІЯ

План заходів реалізації проекту

                                                                      у 2010/2011 н.р.

МОНІТОРИНГ

Моніторинг якості реалізації проекту передбачає відстеження власного рівня сформованості готовності до застосування технології особистісно-орієнтованого уроку, а також навчальних досягнень школярів, їхньої вихованості, розвитку особистісних якостей. Він здійснюється упродовж періоду застосування даної технології.

Моніторинг передбачає використанням методів спостереження, анкетування, бесіди тощо з метою відстеження вчителем сформованості в учнів мотивації до навчання, вміння ставити навчальні цілі та їх досягати, розвитку таких особистісних якостей як ініціативність, відповідальність за результати навчання, поцінування власної праці щодо здобуття нових знань та праці вчителя.