На сайті:

На сайті 105 гостей та відсутні користувачі

 

МАРИНОВСЬКА Оксана Яківна,

доктор педагогічних наук, професор,

завідувач кафедри менеджменту та освітніх інновацій

Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти,

член-кореспондент Міжнародної академії наук педагогічної освіти

 

РОЗРОБЛЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

 

Кафедрам Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти – 25 років. Хороший відтинок часу, щоб замислитися… Учений-дослідник, педагог-новатор разом відкривають нові горизонти пі-знання Істини. Однак, особистісно і суспільно значущими, на думку філософа С. Кримського, будуть лише ті знання, що “настояні на совісті”. Розмірковуючи про роль науки у житті людства, В. Даль писав, що просвітлення тільки однією наукою, розумом є однобічним. Тільки та “наука, що зігріта чистою моральністю”, здатна вести людство шляхом добра.

 Як показує практика, проблема розроблення і використання результатів наукових досліджень є завжди актуальною, оскільки саме наука у тісному зв’язку з практикою намагаються дати відповіді на виклики сьогодення. Однак, шукаючи відповіді адекватні вимогам часу, відкриваємо ще більше питань, що потребують свого вирішення в умовах модернізації розвитку освіти. Для науки й практики настав період інтерпарадигмальної реальності, осягнення полі-, інтерсуб’єктності, нового осмислення поліфонії у взаємодії ученого та учителя-практика, їх спільного відкриття чистої моральності знань, настояних на совісті.

Методологію інноваційних процесів у системі освіти висвітлено в працях І. Беха, К. Баханова, С. Гончаренка, В. Ільченко, В. Кременя, О. Остапчук, С. Подмазіна, О. Савченко, В. Сластьоніна, Т. Сущенко, Н. Ткачової, А. Хуторського, Л. Хоружі, Г. Щедровицького, Н. Юсуфбекової та ін.

Вирішуванню проблеми реалізації технологічного підходу як засобу модернізації освітньої галузі присвячено дослідження К. Баханова, В. Гузєєва, І. Дичківської, І. Єрмакова, С. Кириленко, О. Козлової, С. Мартиненко, І. Підласого, Г. Селевка, Т. Сущенко, В. Химинця, В. Шарко, А. Цимбалару та ін., у яких ідеться про розроблення та використання інновацій (нововведень) у навчально-виховному процесі закладів освіти.

У наукових працях Л. Ващенко, Л. Даниленко, Ю. Завалевського, Г. Єльникової, О. Коберника, Л. Калініної, В. Лазарєва, В. Маслова, В. Мелешко, В. Олійника, І. Осадчого, Т. Сорочан, З. Рябової, Є. Хрикова, Г. Щекатунової та ін. увагу зосереджено на розробленні інноваційніх підходів, управлінських технологій для вирішування актуальних проблем практики.

Відповідно до Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності (наказ МОН України № 522 від 07.11.2000 р.; із змін. і доп., внесеними наказом МОНмолодьспорт України № 1352 від 30.11.2012 р.) інноваційною освітньою діяльністю у системі освіти є діяльність, що спрямована на розроблення й використання у сфері освіти результатів наукових досліджень та розробок. Під освітніми інноваціями розуміють вперше створені, вдосконалені освітні, навчальні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що мають істотно поліпшити результати освітньої діяльності.

Дослідно-експериментальна діяльність поєднує пошуково-дослідну роботу та експериментальну перевірку ефективності інновації, що має істотно поліпшити результати освітньої діяльності.

Якщо інноваційна діяльність є процесом уведення інновацій у навчання, виховання та управління загальноосвітнім навчальним закладом, що охоплює повний “життєвий цикл” педагогічної інновації, то проектно-впроваджувальна – заключні стадії даного циклу, а саме: усвідомлений вибір, апробацію, адаптацію та впровадження інновацій, експериментально перевірених та рекомендованих до застосування. Таким чином, проектно-впроваджувальна діяльність як різновид інноваційної передбачає цілеспрямований, планований та керований процес формування готовності вчителів у післядипломній освіті до впровадження найновіших досягнень науки в практику.

Якщо виходити з припущення, що будь-яка діяльність – це процес вирішення проблем, то проектно-впроваджувальна – це діяльність, що виходить на проектування способів вирішення проблем з допомогою інновацій. Сутність такого виду інноваційної діяльності полягає у розробленні науково-методичного проекту впровадження інновації. Отже, проектно-впроваджувальна діяльність – це діяльність технологічна за своєю суттю, оскільки передбачає самостійне виявлення проблеми в професійній роботі вчителя, обґрунтування шляхів її розв’язування з використанням педагогічних технологій, розробку персонал-технології досягнення передбачуваного результату й упровадження цієї технології у практику.

Змоделюємо концептуально-логічну схему здійснення інноваційної діяльності (Рис. 1), у якій проектно-впроваджувальна діяльність виступає складовою педагогічної інноватики. Її функціональне призначення полягає в тому, щоб підвищити ефективність використання результатів наукових досліджень у системі освіти. Наші наукові доробки стосуються саме вирішенням цієї наукової проблеми, що має важливе прикладне значення.

  mal 1 mar

Рис. 1. Концептуально-логічна схема здійснення інноваційної діяльності

Мета статті – розкрити результати авторських наукових досліджень у практико орієнтованому аспекті, що стосуються здійснення дослідно-експериментальної роботи та інноваційної діяльності.

Формат висвітлення теми – творчий звіт ученого (25-річчю створення кафедр Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти присвячується).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 – методика навчання зарубіжної літератури. Тема “Методика роботи над системою ключових епізодів епічного твору на уроках зарубіжної літератури (10 клас)”. Науковий керівник – Ю. Султанов, кандидат педагогічних наук, доцент, Прикарпатський університет імені Василя Стефаника. Офіційні опоненти — О. Чирков, доктор філологічних наук, професор; Л. Сімакова, кандидат педагогічних наук. Захист (1997) у спеціалізованій вченій раді Інституту педагогіки АПН України.

Педагогічний експеримент. Тема “Методика текстуального аналізу епічного твору за системою ключових епізодів” / Рішення кафедри світової літератури Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.

МЕТОДИКА

РОБОТИ НАД СИСТЕМОЮ КЛЮЧОВИХ ЕПІЗОДІВ ЕПІЧНОГО ТВОРУ

Цільове призначення. Текстуальний аналіз великого за обсягом епічного твору за 3–4 години.

Концептуальна ідея. Ключовий епізод – мікромодель твору, у якій, як у “краплинці води”, можна побачити весь художній твір. Особливість методики – відбір центральних епізодів сюжету (критерій 1 – специфіка епосу як роду літератури) та системи ключових (критерій 2 – рівень читацького сприйняття твору учнями; критерій 3 – специфіка обраного шляху аналізу як засіб досягнення мети, завдань уроку); встановлення внутрішньо-композиційних та емоційних зв’язків між частиною й цілим на рівні функціонування центральних, ключових та допоміжних епізодів сюжету (Рис. 2).

Концептуальна модель

mal 2 mar

Рис. 2. Сюжетно-композиційні зв’язки центральних та системи ключових епізодів художнього твору

 

Основні праці

Мариновська О. Я. Методика роботи над системою ключових епізодів у процесі вивчення епічного твору (на матеріалі роману І. С. Тургенєва “Батьки і діти”) / О. Я. Мариновська ; за ред. Ю. І. Султанова. – Івано-Франківськ, 1996. – 90 с.

Мариновська О. Я. Від системи ключових епізодів – до задуму письменника. До вивчення роману “Червоне і чорне” Стендаля / О. Я. Мариновська // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1996. – № 5 (193). – С. 17–21.

Мариновська О. Методика роботи над системою ключових епізодів епічного твору фабульного типу / Оксана Мариновська // Зарубіжна література. – 2002. – № 32 (288). – 24 с.

 

Апробація (пілотні дослідження) / Досвід роботи О. Мариновської в якості наукового керівника інтегрованої творчої групи вчителів суспільно-гуманітарного циклу на тему “Проектування інтегральної взаємодії предметів суспільно-гуманітарного циклу в контексті стратегій особистісно орієнтованої освіти” схвалено вченою радою ОІППО 29 грудня 2002 року.

Педагогічний експеримент рівня закладу післядипломної освіти. Тема “Проектування та впровадження технологій інтегративної освіти” / Протокол № 3 від 6 червня 2003 року вченої ради ОІППО.

ТЕХНОЛОГІЯ

ІНТЕГРОВАНОГО НАВЧАННЯ

Цільове призначення. Формування цілісних знань учнів про об’єкт, що вивчається, як засіб розвитку та самореалізації особистості школяра, утвердження життєствердного образу світу.

Концептуальна ідея. Виявлення в різних навчальних предметах однотипних елементів (проблем, сюжетів, подій, закономірностей тощо) і поєднання їх у якісно нову цілісність − смисловий блок – з метою створення загального образу світу (Рис. 3).

Концептуальна модель

 mal 3 mar

  Рис. 3. Дидактична модель процесу інтеграції змісту

 

Основні праці

Мариновська О. Моделювання навчальних занять на інтегрованій основі : метод. посіб. / Оксана Мариновська, Ганна Бабійчук ; за ред. О. Мариновської. – Івано-Франківськ : Симфонія-форте, 2002. – 136 с. – ISBN 966-7779-02-5

Мариновська О. Інтегральна педагогічна технологія предметів суспільно-гуманітарного циклу / Оксана Мариновська // Обрії. – 2003. – № 1. – С. 12–15; 2004. – № 1. – С. 7–12.

Мариновська О. Інтегроване навчання: технологічний аспект / Оксана Мариновська // Рідна школа. – 2014. − № 6.

 

Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. Тема “Формування готовності вчителів до проектно-впроваджувальної діяльності в системі післядипломної педагогічної освіти”. Науковий керівник – В. Ільченко, дійсний член НАПН України, доктор педагогічних наук, професор, Науково-методичний центр інтеграції змісту освіти НАПН України (м. Полтава), директор. Офіційні опоненти – Т. Сорочан, доктор педагогічних наук, професор, Луганський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, ректор; Т. Сущенко, доктор педагогічних наук, професор, Класичний приватний університет (м. Запоріжжя), професор кафедри управління навчальними закладами і педагогіки вищої школи; І. Гавриш, доктор педагогічних наук, професор, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, професор кафедри теорії і методики професійної освіти. Захист (2011) у спеціалізованій вченій раді Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

Педагогічний експеримент регіонального рівня. Тема “Підготовка педагогічних кадрів до проектно-впроваджувальної діяльності в системі післядипломної педагогічної освіти” / Наказ управління освіти і науки Івано-Франківської ОДА від 07.09.2004 р., № 228.

СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ВЧИТЕЛІВ ДО

ПРОЕКТНО-ВПРОВАДЖУВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Цільове призначення. Формування готовності вчителів в інституті післядипломної педагогічної освіти до проектно-впроваджувальної діяльності.

Концептуальна ідея. Навчання в діяльності”: готувати вчителів до проектно-впроваджувальної діяльності доцільно шляхом залучення їх до реалізації цієї діяльності в умовах, коли процес підвищення кваліфікації здійснюється в максимально короткий термін, поєднуючи його з міжкурсовим періодом науково-методичної роботи (Рис. 4).

Концептуальна модель

 mal 4 mar

Рис. 4. Онтологічна картина формування готовності вчителів до проектно-впроваджувальної діяльності

 

Інноваційні продукти, що забезпечують технологічність та ефективність практичного застосування системи проектно-впроваджувальної діяльності в закладах післядипломної педагогічної освіти:

  • критерії вибору інновацій для науково-методичного супроводу (цільовий компонент);
  • програма з педагогічної інноватики, спецкурси, науково-методичні проекти впровадження інновацій (змістовий компонент);
  • технологія проектно-впроваджувальної діяльності, що передбачає впровадження інновацій з використанням методу проектів методистами інституту, учителями, керівниками методичних об’єднань та творчих груп (організаційно-технологічний компонент);
  • технологія векторного аналізу готовності вчителів до проектно-впроваджувальної діяльності, технологічне портфоліо, технологія векторного аналізу уроку (виховного заходу), технологія векторного моделювання передового педагогічного досвіду, програмно-методичне забезпечення моніторингу готовності вчителів до впровадження педагогічних технологій у системі роботи обласних (районних) семінарів-практикумів, які застосовуються учителями та керівниками закладів освіти (аналітико-прогностичний компонент);
  • науково-методичні рекомендації щодо створення умов для розвитку та самореалізації учителя як суб’єкта проектно-впроваджувальної діяльності (суб’єкт-суб’єктний компонент).

Основні праці

Мариновська О. Я. Формування готовності вчителів до проектно-впроваджувальної діяльності: теорія і практика : монографія / О.Я.Мариновська. – Івано-Франківськ : Симфонія-форте ; Полтава : Довкілля, 2009. – 500 с. – ISBN 966-8791-17-7

Мариновська О. Я. Формування готовності вчителів до проектно-впроваджувальної діяльності: концепція дослідження / Оксана Яківна Мариновська // Педагогічний альманах : зб. наук. пр./ редкол. В. В. Кузьменко (голова) та ін. – Херсон : РІПО, 2011. – Вип. 11. – С. 97−101.

Мариновська О. Я. Педагогічні умови, закономірності та принципи формування готовності вчителів до проектно-впроваджувальної діяльності / Оксана Яківна Мариновська // Педагогічний альманах : зб. наук. пр./ редкол. В. В. Кузьменко (голова) та ін. – Херсон : РІПО, 2011. – Вип. 12. – Ч. 1. – С. 53−58.

ТЕХНОЛОГІЯ

ПРОЕКТНО-ВПРОВАДЖУВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

(організаційно-технологічний компонент системи

формування готовності вчителів до проектно-впроваджувальної діяльності)

Цільове призначення. Розвиток професійного потенціалу вчителя як інтегрованого показника готовності до проектно-впроваджувальної діяльності.

Концептуальна ідея. Системний підхід до впровадження інновацій з використанням методу проектів: формування готовності до проектно-впроваджувальної діяльності; морально відповідальний вибір, персоналізація нововведення, технологізація педагогічного досвіду вчителя (Рис. 5).

Концептуальна модель

 mal 5 mar

Рис. 5. Концептуально-логічна схема проектно-впроваджувальної діяльності вчителя

 

Основні праці

Мариновська О. Науково-методичний супровід упровадження педагогічних інновацій: сутність, специфіка, орієнтири реалізації // Рідна школа. – 2012. – № 8−9. – С. 28–32.

Мариновська О. Упровадження інновацій з використанням методу проектів: теорія і практика / Оксана Мариновська // Обрії. – 2012. – № 1 (34). – С. 6–11.

Мариновська О. Я. Теоретичні засади технології проектно-впроваджувальної діяльності вчителя / О. Я. Мариновська // Педагогіка формування творчої особистості у вищій школі і загальноосвітній школах : зб. наук. пр. / [редкол. : Т. І. Сущенко (голов. ред.) та ін.]. – Запоріжжя, 2011. – Розд. “Загальноосвітня школа”. – С. 314−319. – Вип. 20 (73).

ТЕХНОЛОГІЯ ВЕКТОРНОГО АНАЛІЗУ ГОТОВНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ДО

ПРОЕКТНО-ВПРОВАДЖУВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

(аналітико-прогностичний компонент системи

формування готовності вчителів до проектно-впроваджувальної діяльності)

Цільове призначення. Виявити рівень готовності вчителя до проектно-впроваджувальної (інноваційної) діяльності.

Концептуальна ідея. Готовність як інтегрована якісна характеристика особистості є результатом цілеспрямованої підготовки до впровадження конкретної інновації, сутнісним показником якої є рівень розвитку професійного потенціалу вчителя-практика (Рис. 6).

Концептуальна модель

mal 6 mar

Рис. 6. Модель особистісно-професійного розвитку вчителя як суб’єкта інноваційної діяльності

 

Основні праці

Мариновська О. Методика векторного аналізу професійного потенціалу як системного показника готовності вчителя до проектно-впроваджувальної діяльності / О.Мариновська // Освіта і управління. – 2006. – Число 3–4. – Т. 9. – С. 152–160.

Мариновська О. Зміст та структура готовності вчителів до проектно-впроваджувальної діяльності / Оксана Мариновська // Обрії. – 2006. – № 2 (23). – С. 10–17.

Мариновська О. Готовність учителя-практика до інноваційної діяльності: технологічний інструментарій [Електронний ресурс] / Оксана Мариновська. – Режим доступу до журн. : http://virtkafedra.ucoz.ua/el_gurnal/pages/vyp17/marinovska.pdf

ТЕХНОЛОГІЯ

ВЕКТОРНОГО АНАЛІЗУ УРОКУ

(аналітико-прогностичний компонент системи

формування готовності вчителів до проектно-впроваджувальної діяльності)

Цільове призначення. Системний аналіз ефективності організації і проведення уроку.

Концептуальна ідея. Практична реалізація основних наукових положень особистісно зорієнтованого, компетентнісного, технологічного та розвивального підходів, що прийняті науковим товариством як модель вирішення проблеми підвищення якості, конкурентоспроможності освіти на даному етапі розвитку науки й передової педагогічної практики (Рис. 7).

Концептуальна модель

mal 7 mar

Рис. 7. Модель векторного аналізу уроку

 

Основні праці

Мариновська О. Школа векторного проект-дизайну : наук.-метод. посіб. / О.Мариновська. – Івано-Франківськ : Гостинець, 2008. – 140 с. – ISBN 978-966-1521-28-4

Мариновська О. Методика векторного аналізу уроку: проектно-впроваджувальний аспект / Оксана Мариновська // Директор школи. – 2005. – № 3 (339). – С. 12-17.

Мариновська О. Я. Векторний аналіз уроку (виховного заходу) / О. Я. Мариновська // Завуч. – 2009. – № 35 (401). – С 8–19.

 

Апробація (пілотне дослідження)

ТЕХНОЛОГІЯ

МОНІТОРИНГОВОГО СУПРОВОДУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ІНСТИТУТІ

Цільове призначення. Створення регіональної інформаційної системи здійснення інноваційної діяльності в закладах освіти області.

Концептуальна ідея. Моніторинг – інструмент управління якістю інноваційної діяльності, що забезпечує координацію професійних дій суб’єктів моніторингу, своєчасне реагування на динаміку змін та прогнозування шляхів формування готовності педагогів до інноваційної діяльності (Рис. 8).

Концептуальна модель

 mal 8 mar

Рис. 8. Концептуальна схема технології моніторингу / моніторингового супроводу інноваційної діяльності

 

Основні праці

Мариновська О. Моніторинговий супровід інноваційної діяльності / О. Мариновська // Вісник. Тестування і моніторинг в освіті – 2012. – № 7–8. – С. 89–96.

Мариновська О. Я. Моделювання функціонального поля освітнього моніторингу / Оксана Яківна Мариновська / Теорія та методика навчання та виховання : зб. наук. пр. Харківського національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди / за заг. ред. А. В. Троцко. – Харків : ХНПУ, 2012. – Вип. 32. – С. 89−96.

 

Апробація (пілотне дослідження)

“ВІРТУАЛЬНА КАФЕДРА ПЕДАГОГА-НОВАТОРА”:

ТЕХНОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ В СИСТЕМІ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Цільове призначення. Організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності педагогів з метою формування їх готовності до впровадження інновацій.

Концептуальна ідея. Залучення педагогічних працівників до самостійної роботи у віртуальному середовищі створює необхідні передумови для самоменеджменту інновацій як засобу формування їх готовності до інноваційної діяльності. Інтерсуб’єктне навчання – це спеціально організоване навчання дорослих, що передбачає інтерактивний обмін досвідом між суб’єктами навчальної діяльності − практиками і теоретиками, слугує засобом ідентифікації власного досвіду в контексті інших досвідів на основі виявлених інваріантних ознак і виступає передумовою формування індивідуальної концепції смислу професійної роботи (Рис. 9).

Концептуальна модель

 mal 9 mar

Рис. 9. Технологічна логіка інтерсуб’єктного навчання

 

Основні праці

Мариновська О. Я. Технологія організації самостійної роботи в системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників / Оксана Яківна Мариновська / Вісник післядипломної освіти : зб. наук. пр. / Ун-т менеджменту освіти НАПН України ; ред. кол. : О. Л. Ануфрієва [та ін.]. – Вип. 7(20) / гол. ред. В. В. Олійник. – К. : АТОПОЛ, 2012. – Розд. “Педагогіка”. – С. 131−137.

Мариновська О. “Віртуальна кафедра педагога-новатора”: технологія організації самостійної роботи у системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників / Оксана Мариновська / Науково-методичний супровід інноваційної діяльності Івано-Франківським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти: з досвіду роботи : [наук.-метод. зб. / наук. ред. Т. Сущенко, О. Мариновська, Р. Зуб’як]. – Івано-Франківськ : Супрун В. П., 2012. – С. 418−427.

МЕТОДИЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ІННОВАЦІЙ: УЗАГАЛЬНЕННЯ

ДОСВІДУ РОБОТИ ІНСТИТУТУ

Освітні інновації та передовий педагогічний досвід в закладах освіти івано-франківської області : наук.-метод. зб. / упоряд. : З. Болюк, Р. Зуб’як, О. Мариновська та ін. ; за заг. ред. Болюк З., Мариновської О., Зуб’яка Р. – Івано-Франківськ : ОІППО, 2007. – 218 с. – ISBN 978-966-8207-98-3

Освітня система “Довкілля”: методичний менеджмент інновацій у системі проектно-впроваджувальної діяльності : [наук.-метод. зб. / упорядк. : О. Мариновська, С. Юсипчук] ; за ред. О. Мариновської. – Івано-Франківськ : ОІППО ; Снятин : ПрутПринт, 2008. – 204 с. – ISBN 978-966-8209-83-3

Впровадження педагогічних інновацій: організація науково-методичної роботи в регіоні : [наук.-метод. зб. / упоряд. : Н. Д. Попович] ; за ред. О. Я. Мариновської. – Івано-Франківськ : ОІППО ; Снятин : ПрутПринт, 2009. – 68 с. – ISBN 978-966-2289-10-7

Урок словесності: реалізація змістових ліній Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти : зб. наук.-метод. матеріалів / упор. Н. Уманців, Я. Козленко, С. Худецька ; наук. ред. О. Мариновська. – Івано-Франківськ : Супрун В. П., 2012. – 270 с. – ISBN 978-966-8969-49-2

Науково-методичний супровід інноваційної діяльності Івано-Франківським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти: з досвіду роботи : [наук.-метод. зб. / наук. ред. Т. Сущенко, О. Мариновська, Р. Зуб’як]. – Івано-Франківськ : Супрун В. П., 2012. – 591 с. – ISBN 978-966-8969-48-5

Мариновська О. Науково-методичний супровід упровадження інновацій: практико орієнтований аспект / Оксана Яківна Мариновська / Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова : зб. наук. пр. / ред. кол. : Н. В. Гузій (відп. ред.). – К. : НПУ, 2012. – Розд. 1. – С. 107−112. – (Серія 16. “Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики” ; вип. 17 (27)).

Мариновська О. Теорія і практика впровадження інновацій у післядипломній освіті: розвиток професійної компетентності вчителя / Оксана Мариновська // Обрії. – 2013. – № 1 (36). – С. 27–31.

 

Метод наукового дослідження (модифікаційний варіант)

КОНТЕНТ-АНАЛІЗ

ЯК МЕТОД НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Цільове призначення. Поглиблення розуміння сутності понять, уточнення змісту вживаних; аналіз наукової літератури.

Концептуальна ідея. “Згортання” категорійного ряду за конкретним показником, враховуючи особливості педагогічного дослідження та специфіку дослідних завдань ученого, дає змогу з’ясувати інваріантні, індивідуальні та спорадичні ознаки поняття; позбавляє наукове дослідження суб’єктивного, реферативно-описового характеру.

Основні праці

Мариновська О. Я. Метод контент-аналізу в педагогічних дослідженнях: аналіз наукової літератури / О. Я. Мариновська, Ю. І. Завалевський// Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка : зб. наук. пр. / ред. кол. : В. С. Курило (гол. ред.). – Луганськ : ЛНУ ім. Т. Шевченка, 2014. − № 6.

Мариновська О.Я. Сутність поняття “моніторинг” у педагогічних дослідженнях / Оксана Яківна Мариновська // Педагогічний альманах : зб. наук. пр./ редкол. В. В. Кузьменко (голова) та ін. – Херсон : РІПО, 2012. – Вип. 15. – С. 222−230.

 

Метод наукового дослідження (модифікаційний варіант)

МИСЛЕННЄВИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ ЯК МЕТОД

УВЕДЕННЯ СИСТЕМНИХ ПОНЯТЬ

Цільове призначення. Уведення системних понять.

Концептуальна ідея. Побудова моделі поняття – теоретична реконструкція тексту з метою найбільш точного сприйняття його смислу, наділення останнього додатковим (новим); зміст й структура поняття вибудовується за теорією формування понять Г. Шефера з використанням методу фокальних об’єктів за герменевтичною логікою пізнання.

Основні праці

Мариновська О. Я. Мисленнєвий експеримент як метод уведення системних понять: теорія і практика / О.Я.Мариновська / Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка : зб. наук. пр. / ред. кол. : В. С. Курило (гол. ред.). – Луганськ : ЛНУ ім. Т. Шевченка, 2013. – Вип. 5 (264). – Част. 1. – С. 59−73.

Мариновська О. Мисленнєвий експеримент як метод побудови теоретичної моделі поняття “проектно-впроваджувальна діяльність” / О.Мариновська / Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова : зб. наук. пр. / ред. кол. : О. Г. Мороз, Н. В. Гузій та ін. – К. : НПУ, 2007. – Серія 16. – Вип.7(17). – С. 36–44.

Мариновська О. Я. Поняття “проектно-впроваджувальна діяльністьˮ: сутність, специфіка, особливості поліфункціонування / О. Я. Мариновська // Педагогіка формування творчої особистості у вищій школі і загальноосвітній школах : зб. наук. пр. / [редкол. : Т. І. Сущенко (голов. ред.) та ін.]. – Запоріжжя, 2011. – Розд. “Теоретичні основи сучасної педагогіки та освіти”. – С. 189−196. – Вип. 19 (72).

 

Педагогічний експеримент всеукраїнського рівня. Тема “Технологічне проектування інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу” / Наказ Міністерства освіти і науки України від 03.07.2013 р., № 887.

Метою дослідження є розробка та експериментальна перевірка ефективності технології проектування інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні про те, що процес проектування інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу буде ефективним, якщо забезпечити цілісність і системність управлінського, науково-методичного супроводу впровадження інновацій у практику роботи школи.

Загальну гіпотезу конкретизовано у часткових припущеннях, що проектування інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу буде ефективним, якщо:

процес проектування інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу буде реалізуватися на основі технологічного підходу відповідно до розроблених теоретико-методологічних засад здійснення такої діяльності;

буде розроблено і впроваджено у практику навчальних закладів відповідну технологію проектування інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу, що передбачає:

  • усвідомлення керівником навчального закладу потреби реалізації технологічного підходу до проектування інноваційного розвитку ЗНЗ;
  • прийняття вчителя як суб’єкта інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу;
  • визначення напряму модернізації традиційної системи в інноваційну з урахуванням потенційних можливостей та освітніх потреб замовників освітніх послуг, що сприятиме підвищенню якості освіти учнів;
  • упорядкування банку управлінських, педагогічних інновацій як технологічного ресурсу проектування інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу;
  • використання розроблених критеріїв відбору інновацій для проектування стратегії і тактики інноваційного розвитку школи;
  • застосування відповідної технології проектування інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу;
  • здійснення системного науково-методичного супроводу впровадження інновацій, що передбачає формування готовності вчителів до проектно-впроваджувальної діяльності;
  • використання відповідного діагностичного інструментарію здійснення такої діяльності;
  • залучення керівників та педагогів до розроблення та апробації науково-методичного забезпечення технологічного проектування інноваційного розвитку ЗНЗ.

Відповідно до мети, сформульованої гіпотези, визначено завдання дослідно-експериментальної роботи.

База експерименту: Верховинська загальноосвітня школа І−ІІІ ступенів Верховинської районної ради Івано-Франківської області.

 

Отже, розробляючи до використання інноваційні продукти, головним для вченого й практика має бути орієнтація на результат, що передбачає технологічне конструювання змісту інновації, відповідно визначеної мети інноваційних змін як особистісно і суспільно значущих. “Мої вчителі з перших кроків прищеплювали мені важливий принцип: “Конструюючи, думай, як це буде виготовлятися”, − пише В. Лазарєв. – У техніці є навіть поняття “технологічність конструювання”. Мало мати креслення будинку. Треба створити проект організації його будівництва у конкретному місці і конкретних умовах” [3, с. 7]. Саме там, у експериментальних школах, учені-дослідники у співпраці з педагогічними колективами здійснюють технологічне конструювання новації, яка “включає в себе той зміст (сутність), що передбачає можливість якісних змін, а нововведення – забезпечує технологію імплантації або вирощування змісту новації в умовах конкретного об’єкта, зміни якого й складають предмет інновації” [2, с. 15−16].

Підсумовуючи творчий звіт про результати авторських наукових досліджень, доречним буде висновок Б. Братуся: “<…> ні один рівень, навіть інтенсивно присвоєний, який став особистісно ціннісним, не дається людині як деякий постійний капітал, який можна раз заслужити, заробити, а потім вже безбідно існувати решту половину життя на ренту, відсотки від нього” [1, c. 105].

Література

1. Братусь Б. С. Аномалии личности / Борис Сергеевич Братусь. – М. : Мысль, 1988. – 301 с.

2. Герасимов Г. И. Инновации в образовании: сущность и социальные механизмы / Герасимов Георгий Иванович, Илюхина Людмила Васильевна; [наук. ред. Ю. Г. Волков]. − Ростов н/д. : НМД “Логос”, 1999. – 136 с.

3. Лазарев В. С. Системное развитие школы / Валерий Семенович Лазарев. – М. : Педагогическое общество России, 2002. – 304 с.

4. Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності (наказ МОН України № 522 від 07.11.2000 р.; із змін. і доп., внесеними наказом МОНмолодьспорт України № 1352 від 30.11.2012 р.).

5. Положенням про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад (наказ МОН України № 114 від 20.02.2002 р.; із змін. і доп., внесеними наказом МОН України № 1054 від 23.11.2009 р.).