Про культуру української мови
СПОЛУКИ СЬОГОДНІШНІЙ ДЕНЬ УНИКАЙМО, А СЛІВ СЬОГОДНІ Й СЬОГОДЕННЯ НЕ ЗАБУВАЙМО
|
У мовленні маємо висловлюватися стисло, без надмірного нагромадження слів. Побудовані за цими вимогами вислови набувають легкості й прозорості думки. Але такі прикмети мовлення часто порушуємо, виявляючи різні варіації стилістичної невправності й недбалості.
Майже щодня чуємо вислови зі словосполуками сьогоднішній день і на сьогоднішній день. Подибуємо речення з цими словосполуками-надмірностями і в писемному мовленні, що відбиває усне мовлення.
Словосполукою сьогоднішній день можна послуговуватися за її протиставлення словосполукам з іншим часовим виміром. Порівняйте назву книжки Ганни Залізняк і Лариси Масенко «Мовна ситуація Києва: день сьогоднішній і прийдешній» і речення Без перебільшення можна сказати, що використання морських біоресурсів — не лише сьогоднішній, але й ще більшою мірою завтрашній день людства (Журнал «Вісник HAHУкраїни»).
В інших випадках сьогоднішній день і на сьогоднішній день треба замінити словоформами сьогодні і на сьогодні, коли йдеться про час між учорашнім і завтрашнім днем, і словами тепер, зараз, сьогодення, сучасність, коли висловлюємося про теперішній час, сучасний період.
ВИХОВАНЕЦЬ І. Про культуру української мови [Текст] / І. Вихованець // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах - 2011 - №4. – С. 114
«В УКРАЇНІ» ЧИ «НА УКРАЇНІ»?
Донедавна друга з названих у заголовку форм уживалася значно частіше. З погляду граматики та семантики, і перша, і друга форми доречні, бо обидва прийменники («на» і «в») уживаються з іменником в місцевому відмінку для позначення просторового відношення. Одначе ще І. Огієпко - надзвичайний знавець глибинних пластів української мови - слушно вказував, що вислів «на Україні» натякає на провінційне становище країни: адже кажемо «у Польщі», «у Росії», але «на Малайських островах», «на Кавказі». Утворах Т. Шевченка зустрічаємо обидві форми, nop.:
«Як умру, то поховайте Мене на могилі Серед степу широкого На Вкраїні милій»;
«Було добре колись жити На тій Україні»і, з другого боку, «Недавно, недавно у нас в Україні Старий Котляревський отак щебетав»; «Було колись - в Україні Ревіли гармати».
З часу проголошення Незалежності нашої Держави вислів «в Україні» набув дуже широкого вжитку в мовленні дипломатичних кіл, у пресі. Його треба широко впровадити в усне побутове мовлення, щоб повсякчас і лінгвістично стверджувати нашу Державність. Цікаво, до речі, нагадати, що після проголошення незалежності України англомовна преса (першою зробила це британська газета "TheIndependent") вживає слово «Ukraine» без означеного артикля the. У компетентному покажчику з англійської стилістики "The Times guide to English style and usage" (Ed. By S. Jenkins. London: Times books, 1992) читаємо пояснення: "Ukraine, not the Ukraine".
СПАСИБІ - ДЯКУЮ?
Обидна ці слова рівновживані в нас,напр.:
Спасибі, дідусю, що ти заховав
В голові столітній ту славу козачу:
Я її онукам тепер розказав.
Т. Шевченко
Штовхаюсь я; аж землячок,
Спасибі, признався.
Т. Шевченко
«Спасибі» походить від церковнослов'янського «спаси Бог»; «дякувати» під німецького «dаnкеn", але в нашій мові уже добре відоме з XV ст. Кажемо: дякувати кому (а не кого, бо це - від російського «благодарить кого»).
У сучасній українській розмовній мові слово «дякуючи» має єдине значення як дієприслівник теперішнього часу недоконаного виду дієслова «дякувати», напр.: «Гості повільно виходили з хати, сердечно дякуючи господарям за допомогу» (з живого мовлення). Одначе під впливом російського прийменника «благодаря», це слово інколи помилково вживається замість слів «завдяки» (кому, чому), «через» (кого, що), «внаслідок» («унаслідок» чого). Цього росіянізму, часто навіть логічно недоречного, треба уникати, як ось: «Через тебе (а не «дякуючи тобі») це скоїлося» (з живого мовлення). Ось аналогічні приклади з українського художнього мовлення: «Завдяки доброму чоловікові, я спромігся додому доплентатися» (Б. Грінченко); «Чи то під впливом прощання й Соломіїних сліз, чи внаслідок пережитих турбот його огорнув жаль» (М. Коцюбинський).
ЗОРІВЧАК Р.Боліти болем слова нашого… [Текст] / Роксолана Зорівчак - Тернопіль: Мандрівець,2008. – С.21-25.