Про проведення Всеукраїнського

тижня права

 

На розпорядження Кабінету Міністрів  України від 26.08.2015 року№871-р  «Про затвердження плану заходів з проведення у 2015 році Всеукраїнського тижня права» та відповідно до наказу Департамента освіти і науки Івано-Франківської облдержадміністрації від 06.10.2015 року № 419 Івано-Франківський інститут післядипломної освіти педагогічних працівників надсилає методичні рекомендації щодо організації та проведення Тижня права у навчальних закладах.:

Метою проведення тижня права є сприяння вихованню учнів у дусі рівноправності, поваги до людської гідності, зв’язку між правами та обов’язками, розвитку в учнів правової і громадянської компетентності,  набуття досвіду захисту власних прав, формуванню ставлення до загальнолюдських цінностей,.

До поняття «права людини» людство прийшло не відразу. Вперше про права особистості заговорили французькі просвітителі Вольтер і Жан Жак Руссо. Пройшло ще майже два сторіччя, перш ніж людство дозріло до розуміння поняття і прийняття загального кодексу прав людини. 10 грудня 1948 року Організація Об'єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини, що проголошує права особистості, цивільні і політичні права і свободи (рівність всіх перед законом, право кожного на свободу і особисту недоторканність, свободу совісті та інші). У Декларації заявлено також, що всі люди мають рівні права, які не залежать від їх особових відмінностей і від різниці в політичних системах їх країн. Декларація, на користь якої проголосували 48 країн і 8 утрималося, була проголошена Генеральною Асамблеєю «завданням, до виконання якого повинні прагнути всі народи і держави», до якого кожна людина і суспільство повинні «прагнути шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального і ефективного визнання і здійснення». 

Незважаючи на те, що Декларація, яка включає в себе широкий перелік політичних, громадянських, соціальних, культурних та економічних прав, не є обов'язковим для дотримання документом, вона сприяла введенню понад 60 інструментів у галузі прав людини, що сформували єдиний міжнародний стандарт. В основу документа були покладені всі напрацювання людської думки, які були на той момент у даному питанні. Це був перший досвід колективної розробки універсального документа з прав людини. 

День прав людини відзначається міжнародною спільнотою 10 грудня кожного року, а вперше став святкуватися у 1950 році після того, як Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію 423 (V), що закликає всі держави та зацікавлені організації встановити 10 грудня кожного року в якості Дня прав людини.

У сучасному світі, коли проблема прав людини вийшла далеко за межі окремої держави, виникла необхідність у створенні універсальних міжнародно-правових стандартів, які також визнаються як основні права людини. Ці стандарти відображені у низці важливих міжнародно-правових актів, що встановили загальнолюдські стандарти прав та інтересів особи, визначивши ту межу, за яку держава не може виходити.

Сучасне міжнародне право характеризується наявністю системи актів у сфері прав людини, що складають законодавство. Воно включає п'ять різновидів документів:

1. Міжнародний білль про права людини, що містить перелік невід'ємних прав.

2. Угоди, спрямовані на запобігання та покарання злочинів, що призводять до масових порушень прав людини (Конвенція про незастосування строку давності до воєнних злочинів проти людства від 26 жовтня 1968 p.).

3. Конвенції, націлені на захист груп населення, які потребують особливого піклування з боку держави (Конвенція про права дитини 1989 p.).

4. Конвенції, спрямовані на захист індивіда від зловживань з боку органів держави та посадових осіб (Женевські конвенції 1949 р. про захист жертв війни).

5. Міждержавні конференції з прав людини, що приймають заключні документи, обов'язкові для виконання державами-учасницями (Заключний документ Всесвітньої конференції з прав людини. — Відень, 1993 p.).

Міжнародні стандарти у сфері прав людини склалися поступово. Спочатку були закріплені лише парламентські і політичні права, потім —економічні та соціальніі насамкінець колективні права. Таким чином, міжнародні стандарти у сфері прав людини складаються із сукупності принципів та норм, що встановлюють:

·        права та свободи людини в різноманітних сферах життєдіяльності;

·        обов'язки держави із забезпечення та дотримання прав людини без будь-якої дискримінації як у мирний час, так і у період збройних конфліктів;

·        загальні принципи природного права;

·        відповідальність за злочинне порушення прав людини;

·        напрями розвитку та розширення сфери прав людини;

·        напрями посилення контрольного механізму за виконанням державами взятих на себе зобов'язань у сфері прав людини.

На їх основі кожна держава зобов'язана упорядкувати чинне законодавство, усунути протиріччя з нормами міжнародного права, відмінити застарілі норми, ліквідувати прогалини.

Звернення до вітчизняної історії свідчить, що свій гідний внесок у становлення прогресивних уявлень про права людини зробив і наш народ. Факти рішуче спростовують неправдиві міфи, які подекуди насаджуються, що українці не здатні до демократії, традиційно схильні до авторитарної влади, вирізняються відсутністю власного обличчя у державотворенні. Візантійський історик другої половини 6 століття Прокопій Кесарійський зауважував: « Народами славинами і антами не править один муж, але з давніх часів живуть так, що порядкує громада, і для того всі справи чи щасливі, чи лихі, йдуть до громади». Саме до цього прагнув і за це боровся народ України упродовж  багатьох століть. Проте трагедія України полягає в тому, що правильні ідеали погано узгоджувалися з диктатом можновладців, а конституційні норми з реальною державно-правовою практикою.

Указом Президента України від 25 серпня 2015 року №501/2015 було затверджено Національну стратегію у сфері прав людини. Документом визначено наступні стратегічні напрями:

·        забезпечення права на життя

·        протидія катуванням, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню

·        забезпечення права на свободу та особисту недоторканність

·        забезпечення права на справедливий суд

·        забезпечення свободи думки і слова, вираження поглядів і переконань, доступу до інформації та вільного розвитку особистості

·        забезпечення свободи мирних зібрань та об'єднань

·        забезпечення права на участь в управлінні державними справами та у виборах

·        попередження та протидія дискримінації

·        забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків

·        протидія гендерному насильству, торгівлі людьми та рабству

·        протидія домашньому насильству

·        забезпечення прав корінних народів і національних меншин

·        забезпечення права на працю та соціальний захист

·        забезпечення права на охорону здоров'я.

До проведення Тижня права необхідно залучити весь колектив навчального закладу, як педагогів так і учнів. Важливо спланувати роботу таким чином щоб години спілкування класного керівника з учнями були спрямовані на розуміння важливості дотримання прав людини в громадських місцях, дома, в школі.

Розпочинати знайомство дітей з правами можна з будь якого права. Ви самостійно можете обрати будь яку казку, анімацію, стрічку і обов’язково знайдете там право. Завдання вчителя - навчити дітей користуватися правами у повсякденному житті та зрозуміти їхню прикладність. Важливо щоб при обговоренні будь якого права вчителі звертали увагу дітей на прояви поведінки, за якими можна класифікувати порушення права.

Право на життя – це право прав людини, втрата цього права нівелює всі інші права. Необхідно  щоб діти на ментальному і навіть фізіологічному рівні відчули який це дар – життя. Яке щастя, що дитина з’явилася на світ, росте і розвивається незалежно від обставин. Діти захоплюються культом смерті: готи, сатаністи, емо, чорні янголи, вампіри - популярні субкультурні молодіжні течії. Більшість з них не є надзвичайно шкідливі, аби не концентрувалися на питаннях смерті та знецінення життя. Зараз діти зацікавлені комп’ютерними іграми, котрі герою (тобто дитині яка грає) дають можливість відновлювати «втрачені руки, ноги, голови» та дарують кілька життів. Насильство часто супроводжує дитину змалку – телебачення, побут, кіно, як у сім’ї так і у школі, на вулиці. Дитина не завжди може збагнути, що таке біль, тому поріг чутливості і відповідальності за своє життя та життя інших людей – занизький. У всьому світі частішають випадки неконтрольованої дитячої люті і Україна у цьому відношенні не виняток. Побиття однокласників дітьми знімається на мобільні телефони, насильством хизуються, викладають у соціальні мережі.

Метою кожного заходу має бути необхідність довести цінність кожної людини - дитини незалежно від ії зовнішнього вигляду, статків, розумових і фізіологічних можливостей. Важливо виробити у дітей неприйняття проявів дискримінації.

Сьогодні проблема насильства в школах постає дуже гостро Діти та підлітки є найбільш вразливою категорією, вони соціалізуються, формують власну систему сприйняття світу, систему цінностей та пріоритетів, навчаються різним моделям поведінки, і, на жаль, булінг стає однією з таких моделей. Булінг (від англ to bully — задиратися, знущатися, змушувати погрозами) — повторювані, свідомі, навмисні та обдумані дії з наміром нашкодити, викликати страх шляхом погрози подальшою агресією. Булінг, знущання дітей над дітьми, поширений в Америці, європейських та інших країнах (дослідження проведені в Норвегії, Англії, Ірландії, Нідерландах, Португалії, Австралії, Японії, Бразилії, Канаді). Так, наприклад, 86% дітей Сполучених Штатів у віці 12–15 років зазначили, що з них знущалися або дражнилися в школі. Досвід України, на жаль, не є винятком зі світових тенденцій, а лише підтверджує тяжіння до укорінення булінгу, насильства в школах та підліткової злочинності. Булінг можна вважати першим кроком до справжнього насильства та злочинної поведінки, що доводять дослідження. Так, 60% з тих, кого було визначено як кривдника в 6–9 класах, мали хоча б одну судимість до віку 24 років, а 35–40% — три або більше серйозних злочинів, досягнувши 25-річного віку. 23% дітей, потерпілих від булінгу, та 71% вчителів заявило, що вчителі втручаються в ситуацію кривдження часто або практично завжди, а це говорить про те, що дорослі недооцінюють частоту та травматичність випадків знущання та агресивної поведінки серед дітей та підлітків, не сприймають булінг як серйозну проблему, вважаючи такі випадки певними проявами їхнього дорослішання. Насправді випадки знущання дітей над дітьми не розповідаються дорослим — батькам або вчителям, тобто мають прихований, непомітний для сторонньої людини характер.

Булінг лише в меншості випадків є фізичним насиллям, а більш розповсюдженим знущанням, яке відбувається між дітьми, як вербальне приниження та різного роду образи, а також виключення з референтної групи, неприйняття та ізоляція, розповсюдження неправдивих чуток та інша поведінка, яка тим чи іншим шляхом завдає шкоди потерпілому. Усі ці різноманітні дії приводять до приниження потерпілого та отримання кривдником задоволення від цього, і цикл насильства не обривається, а лише набирає обертів. Це ще раз доводить необхідність зовнішнього втручання в таке коло.

У зв’язку зі збільшенням випадків булінгу в школах виникає необхідність активно діяти для подолання цієї проблеми.

Нажаль, в нашому суспільстві переважає думка, що проблема жорстокого поводження із членами сім’ї є внутрішньою проблемою сім’ї і не потребує втручання суспільства, а тим більше держави. Але саме право на захист від насильства над особою, особливо в сім’ї, є одним із найголовніших прав громадян та дітей зокрема. Необхідно звернути увагу на обізнаність як дітей , так і батьків із Законом України «Про попередження насильства в сім’ї». Важливо навести приклади з діапазону жорстокого ставлення, образ та кривди, продемонструвати моделі поведінки та дії, які в рамках міжнародних документів вважаються насильницькими та образливими, роз’яснити механізми захисту та протидії насильству. Треба мати на увазі, що наркоманія та алкоголізм супроводжують насильство у великій кількості випадків. Нерідко підлітки починають вживати наркотики та алкоголь для того, щоб забутися, не думати про емоційний і фізичний біль. Жорстоке поводження з дітьми в подальшому формує з них соціально-дезадаптованих людей, не здатних створювати повноцінну сім’ю, бути гарними батьками, а також є поштовхом до відтворення жорстокості по відношенню до власних дітей. «Всі ми родом із дитинства», «Все –і добре , і погане – людина отримує в родині» тому треба широко інформувати не тільки дітей, але і батьків про сучасні погляди на проблему насильства. Це дозволить створити у суспільстві нетерпиме ставлення до насильства, усвідомлення людиною своїх прав та механізмів їх захисту.

З 25 листопада по 10 грудня в Україні стартує щорічна акція «16 днів без насильства». Мета акції  привернути увагу суспільства до різних форм насильства, від якого страждають жінки, діти, чоловіки – проблем домашнього насильства, торгівлі людьми, жорстокого поводження з дітьми тощо.

Під час акції пропонуємо проводити заходи, спрямовані на підвищення поінформованості учнів, вчителів, батьків, громадськості з питань ставлення до людей з обмеженими можливостями, домашнього насильства, торгівлі людьми, насильства над дітьми. Кожен день проходить під іншим гаслом.

З історії акції: Центр Жіночого Глобального Лідерства та учасники Форуму з питань жінок, насильства та прав людини (червень 1991 року) закликали громадськість до глобальної кампанії «16 Днів проти гендерного насильства». З того часу у щорічних кампаніях проти насильства взяли участь понад 1000 організацій та осіб з більш ніж 100 країн. Україна приєдналась до кампанії «16 днів проти гендерного насильства» у 2000 році за ініціативи Міжнародного фонду «Відродження» та при підтримці Інституту Відкритого Суспільства, а вже у 2001 ця акція вийшла на загальноукраїнський рівень, об’єднавши 20 регіонів України та 75 державних та неурядових організацій.

Девізакції – «Насильство – сором для кривдників, а не для постраждалих».

Важливі дати кампанії:
25 листопада - Міжнародний день проти насильства щодо жінок;  
29 листопада – Міжнародний день захисту прав жінок;
1 грудня – Міжнародний день боротьби зі СНІДом; 
2 грудня – Міжнародний день за відміну рабства;
3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;
5 грудня – Міжнародний день волонтера;
6 грудня – річниця інциденту в Монреалі;
9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією;
10 грудня - Міжнародний день прав людини.

Додаткова інформація:
25 листопада – Міжнародний день з викоренення насильства щодо жінок – присвячений сестрам Мірабаль, які були жорстоко вбиті під час диктатури Трухильо у Домініканській Республіці у 1960 році;

2 грудня – Міжнародний день боротьби за відміну рабства. У цей день у 1949 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми та з експлуатацією проституції третіми особами;

5 грудня – Міжнародний день волонтера. Волонтерство сьогодні – це потужний громадський рух, що має свої організації майже у всіх країнах світу, і давно вже переріс як національні кордони, так і сфери застосування волонтерської праці;

6 грудня - Річниця з дня «Монреальської різанини», коли 14 жінок-студенток були вбиті злочинцем лише через те, що «вони були феміністками»;

10 грудня – День Захисту Прав Людини. 10 грудня 1948 року уряди країн-членів ООН визнали права людини «на життя, свободу та недоторканість особи для всіх без винятків», підписавши Загальну Декларацію Прав Людини. 
       Інші події пропонуємо обрати самостійно, залучивши учнів. Цікавою може виявитися технологія «Веб-квест», яка сприятиме самостійному пошуку, осмисленню і представленню результатів пошуку саме в питанні реалізації і захисту прав людини. Цікавою може виявитися акція «За щитом права», в якій учні засобами малюнка , есе могли б обґрунтувати чому саме це право, на їхню думку, потребує захисту.

Часто педагогічні працівники відмовляються говорити з учнями про права, мотивуючи це тим, що вони і так уже забагато їх знають. Права забагато не буває! А тому необхідно сприяти оволодінню знаннями, котрі можна застосувати на практиці, навчити дітей механізмам захисту своїх прав. Знання своїх прав та повага до прав іншої людини допомагають запобігти багатьом конфліктам.