Особливості діяльності соціального педагога в дошкільних навчальних закладах

Така спеціальність як  "соціальний педагог" в Україні була введена до  переліку педагогічних спеціальностей лише у 2000 році. Найбільшого поширення вона набула в таких закладах: загальноосвітні, спеціальні, спеціалізовані школи, заклади освіти нового типу, спеціальні навчально-виховні, центри соціальних служб для молоді  тощо. З моменту вступу в дію листа МОН  України від 18.02.2011 р. № 1/9-114  «Про застосування Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів» з першого вересня 2011 р. посади соціальних педагогів повинні вводитись у дошкільних навчальних закладах.

Соціальний педагог допомагає вихованцю пізнати навколишнє соціальне середовище, піклується про формування моральних, загальнолюдських цінностей, аналізує процес формування особистості, як соціальне явище, процес розвитку її нахилів та здібностей. Він може сприяти адаптації дітей з особливими потребами до умов  дошкільного навчального закладу, створювати сприятливе розвивальне навчально-ігрове середовище для цих дітей, забезпечувати умови для проведення спільних занять із здоровими дітьми в ДНЗ, задовольняючи освітні потреби всіх дошкільників, здійснювати соціально-педагогічний патронаж дітей пільгових категорій, сприяти ефективному співробітництву педагогів, батьків та фахівців різного профілю.

Таким чином, діяльність соціального педагога дошкільного навчального закладу може здійснюватись за такими напрямами:

  • педагогізація соціально-культурного середовища мікрорайону;
  • здійснення соціально-педагогічного патронажу дітей мікрорайону, які не відвідують дошкільний навчальний заклад;
  • забезпечення соціально-педагогічного всеобучу батьків та інших членів родини (дідусів та бабусь), опікунів, прийомних батьків, усіх, хто причетний до виховання дітей;
  • допомога родині у вихованні дітей відповідно до запитів батьків та особливостей виховання в конкретній родині;
  • організація змістовного дозвілля дошкільнят в ДНЗ та мікрорайоні;
  • робота з попередження насильства в сім'ї над дітьми та робота з дітьми, які зазнали насильства;
  • робота з дітьми з особливими потребами та їхніми батьками, створення сприятливого навчально-розвивального інклюзивного середовища;
  • соціально-педагогічний патронаж дітей пільгових категорій (дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, дітей із багатодітних, малозабезпечених, неповних сімей);
  • супровід процесу адаптації дитини та батьків до дошкільного навчального закладу;
  • визначення психологічної готовності дітей до навчання в школі;
  • посередницька роль у взаєминах дитини, родини з освітніми, соціокультурними закладами мікрорайону;

У більшості випадків ця робота буде вестися із дітьми з "сімей соціального ризику", для яких потрібні не тільки розширення соціального досвіду, набуття життєвої компетентності, але й соціально-педагогічна корекція та реабілітація.

Одними з пріоритетних напрямів у розвитку дошкільної освіти фахівці вважають: введення в систему дошкільної освіти соціально-педагогічного патронажу, що дасть змогу охопити дітей, які за станом здоров’я не можуть відвідувати дитячий садок; забезпечити безоплатне утримання у садках дітей із соціально незахищених сімей, підвищити рівень соціально-педагогічної компетентності педагогічних  працівників.

На думку дослідників, залучення соціального педагога дошкільного навчального закладу до соціально-педагогічного патронажу допоможе охопити всіх дітей мікрорайону міста, селища дошкільною освітою, сприятиме попередженню негативних проявів насильства над дітьми, своєчасної нейтралізації несприятливих наслідків руйнування сім'ї, організації різноманітних виховних заходів як у дошкільному навчальному закладі, так і в мікрорайоні; дасть змогу контролювати кількість дітей, що має прийти до перших класів місцевих шкіл і тих, хто фактично почав навчання.

В будинках малюків, в дитячих будинках важко сформувати особистісні якості, необхідні для сімейного життя, для усвідомленого батьківства, тому суспільство і зокрема соціальні педагоги мають штучно створювати умови мікрогрупових стосунків цих дітей з дорослими, при яких дитина зможе почати засвоювати на рівні підсвідомості і сімейні соціальні цінності. І якщо батьки мають право на вибір: використовувати чи ні дитячий заклад у вихованні своїх дітей, то суспільство не має вибору, воно повинно створити умови хоча б сім'ї-зразка для покинутих батьками малюків, інакше соціальні проблеми з цими дітьми, з їхніми дітьми, будуть зростати.

За кордоном функції штучної родини виконують форстерні сім'ї (догляд протягом дитинства, усиновлення). Там розроблено для них ґрунтовну законодавчу базу, існує ретельний відбір бажаючих стати такою сім'єю та контроль за їх діяльністю. В нашій країні це інституція усиновлення, дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім'ї. Законодавча база стосовно останніх двох форм тільки створюється і тому має багато недоліків. Крім того, суспільство і держава мають ретельніше контролювати ефективність роботи цих сімей, турбуючись за реалізацію прав дитини на виховання. Оскільки за помилки у вихованні «сімейних» дітей у родині довіку розплачуються батьки, на "шиї" яких залишаються дорослі діти з онуками, а "державні" діти за них розплачуються самі, бо після 18 років все в житті залежить тільки від них самих. Для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, суспільне дошкільне виховання має бути таким же різноманітним, як і для сімейних.

Отже, основні питання введення посад соціальних педагогів в дошкільні навчальні заклади  полягають у розробці соціально-педагогічних підходів до змісту та організації їхньої діяльності у цьому закладі з попередження насильства в сім'ї та подолання наслідків різних видів насильства над дітьми; здійснення соціально-педагогічного патронажу сільських сімей, які виховують дітей раннього віку, підвищення рівня педагогічної культури батьків, їх відповідальності та зацікавленості у вихованні дитини, сприяння охороні, збереженню та зміцненню фізичного і психічного здоров'я малюків, навчання молодих батьків практичним навичкам, допомога у створенні умов для фізичного, соціального, пізнавального, естетичного розвитку дитини раннього віку; напрацювання змісту та форм роботи соціального педагога в групах короткотривалого перебування та з дітьми, які виховуються в домашніх умовах.

З метою відпрацювання алгоритму, моделей діяльності соціальних педагогів в дошкільних навчальних закладах найбільш результативною формою роботи буде створення творчих груп.

 

Література

1. Безпалько О. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях : [навч. посіб.] / Ольга Безпалько. – К. : Логос, 2003. – 134 с.

2. Болтівець С. Соціально-педагогічний патронаж: нова суспільна місія дитячого садка / С. Болтівець // Дошкільне виховання. – 1999. – № 4. – С. 5–6.

3. Закон України " Про дошкільну освіту" // Дошкільне виховання : бібліотечка журналу. – К. : Редакція журналу "Дошкільне виховання", 2001. – С. 4–33.

4. Про здійснення соціально-педагогічного патронату : лист Міністерства освіти і науки України від 17.12.2008р. № 1/9–811 // Дошкільне виховання. – 2009. – № 2. – С. 3–5.

 

Оксана ВОЛОШИН, методист-соціальний педагог

 Івано-Франківського обласного центру

практичної психології і соціальної роботи